Мо два місяці чекав цих вихідних, щоб вирушити подивитись на піраміди. І зараз перед ним відкривалася неймовірна панорама яскраво-зелених джунглів, серед яких яскравими плямами світилися на сонці кілька кам’яних верхівок.

– Шатл, знизитись і зробити коло над артефактами. Зазняти з усіх ракурсів, потім випустити сканувальні дрони.

– Слухаюсь, пілоте, – бездушно підтвердив команду штучний інтелект шатла.

З меншої висоти піраміди здавалися величезними кам’яними островами, що плавали серед безкраїх зелених крон дерев. Шатл повільно пропливав над самими джунглями, і Мо, затамувавши подих, стежив за тим, як величезні стародавні споруди повертають до нього чергову грань, сповнену дивовижних загадок.

– Пілоте, виявлено місце, придатне для посадки. Запитую дозвіл на посадку, – шатл відмітив на екрані невеликий просвіт між деревами, неподалік найбільшої з пірамід.

– Підтверджую, – відповів Мо і повернувся до спостереження за довгоочікуваною пам’яткою.

Вони були тут уже понад десять тижнів, але лише зараз він зміг отримати два вихідні поспіль. Для цього довелося брати подвійні зміни та помінятися з напарником. І це було того варте!

Мо прибув на цю планету з першою хвилею колоністів, і їхнє завдання полягало в підготовці в цьому новому світі необхідної інфраструктури та зведенні тимчасових таборів для другої, більшої хвилі переселенців.

Як пілот шатла він мав доступ до всіх планетарних карт і бачив ці дивовижні артефакти чужої цивілізації, відмічені супутником-розвідником у непридатному для заселення віддаленому районі.

Вони не становили інтересу для колонії, хіба що для команди дослідників, але в тих вистачало й більш пріоритетних практичних завдань. Проте Мо ці велети приваблювали нестримно, бо вони так нагадували йому знамениті стародавні гробниці, загублені серед розпечених пісків його батьківщини.

Історія завжди цікавила його, й одного разу батько взяв його в найзахопливішу подорож, про яку міг лише мріяти дванадцятирічний хлопчик. Вони проїхали безжальною спекотною пустелею, залишаючи за собою шлейф пилу та піску, щоб на власні очі побачити загадкові будівлі, що залишилися з часів їхніх далеких предків.

Якими ж величезними вони тоді йому здалися! Вигорілий на сонці поїдений вітром камінь просто дихав давниною. Здавалося, невідомі будівельники прагнули увіковічити свою велич, і тепер тягар тисячоліть усією своєю вагою нависав над ними. Мо пам’ятав, як він тоді примружував очі від яскравого палкого сонця та колючого піску, який вітер намагався задувати в обличчя. І від сліз радості, що зміг дістатися сюди й доторкнутися до цих неймовірних пам’яток людського намагання піднятися вище за самих себе.

Відтоді його поглинули таємниці пірамід та їхніх творців, він вивчав історію, археологію та стародавні мови. Перечитав усю можливу літературу, зокрема домисли та теорії змови. Їздив у кілька експедицій на розкопки менш відомих пірамід, пізніше виявлених у пустелі за допомогою сучасних технологій.

Вивчені ззовні та зсередини, давні піраміди не хотіли розлучатися зі своїми таємницями та надалі породжували нові питання та вселяли сумнів в отримані відповіді.

Хто їх побудував і для чого? Були вони гробницями чи храмами? Чи засобами зв’язку з прибульцями з космосу? Орієнтирами для посадки космічних кораблів істот, які стали богами для жителів тієї епохи? Чи прихованим повідомленням для нащадків, які тепер безрезультатно намагаються це послання зрозуміти?

Чи допомагали прибульці зводити ці грандіозні споруди, чи наші предки були настільки розвинені, щоб привезти в пустелю мільйони величезних кам’яних блоків і вибудувати з них величезне диво світу заввишки із сотню людських зростів?

Усе це тісно перепліталося з іншими загадками, відповідей на які не було, або ж вони не всіх задовольняли. Чи розвинулися ми самі в ході еволюції, чи мають рацію прихильники теорії панспермії та палеоконтакту?

Чи можемо ми вважати піраміди своїм спадком, чи вони дісталися нам від якихось попередніх цивілізацій, чий захід збігся з нашим світанком? І ці унікальні кам’яні велетні є нестихаючим ехо їхнього заповіту? Слідом, залишеним ногами попередньої великої цивілізації в тоді ще сирій глині історії людства?

Можливо, тепер з’являться відповіді на деякі з тих питань, хоча тутешні піраміди породжують і безліч нових.

Відкриття нової планети, придатної для життя, стало викликом для всіх романтиків, вигнанців та авантюристів. І, попри любов до археології та мрії розгадати таємниці минулого, Мо відразу ж подав заявку на участь у першій хвилі колонізації нового світу.

Він відчував потребу вирватися з тісного задушливого простору, що страждає від перенаселеності, хвороб та голоду, від надмірної ваги мільярдів людей, які отруюють та вбивають власний дім.

Залишаючи батьківщину, він із сумом думав, що назавжди відлітає від пірамід, але виявилося, що корабель ніс його назустріч новим загадкам та викликам. Як би він хотів бути у команді дослідників, але квота для вчених була надто маленькою. І Мо зміг потрапити в експедицію лише в ролі пілота шатла.

І ось, протягом кількох місяців важкої праці, він тут – перша людина, яка торкнеться пірамід чужого світу. Пірамід, що залишилися від тих, хто колись населяв цю процвітаючу планету.